Історія розвитку сантехніки

Санітарна техніка (сантехніка) - термін для позначення ряду технічних засобів, що відносяться до каналізації, опалення, вентиляції приміщень, водно-, тепло-і газопостачання. Як випливає з назви, сантехніка призначена для забезпечення дотримання встановлених санітарним законодавством санітарних норм у будівлях. Стандарти для санітарної техніки встановлені ГОСТ.
Традиційно під сантехнікою маються на увазі вироби, призначені для вбиралень та ванних кімнат. Сюди відносяться не тільки безпосередньо ванни, раковини, умивальники, мийки та унітази, але і джакузі, душові кабіни, змішувачі та біде.
Історія сантехніки починається з давніх шумерів, до такого висновку допомогла прийти знахідка різьбленого трону-стульчака цариці Шуба. Цей предмет датується 2600 роком до н.е. і свідчить про те, що стародавні шумери вже намагалися зробити процес більш зручним, у той час як у Європі думка про вдосконалення цієї частини свого життя з'явилася значно пізніше. Археологи також виявили, що в XX столітті до н.е. на острові Крит вже була розвинена сантехніка.
Як спеціально відхоже місце унітаз вперше зустрічається в будинках елліністичного періоду. Жителі Китаю також наблизилися у своєму побуті до предметів, що нагадує сучасний унітаз. Вже в 100 році до н.е. вони змивали відходи водою. Європейці ж довгий час використовували замість унітазів спеціальні посудини або ж, що частіше, справляли потребу на вулиці. Існують свідчення, що в Середні століття нашої ери в Європі французькі придворні мали звичай мочитися на фіранки, що змушувало закривати апартаменти на реконструкцію. В якості вбиралень використовувалися кущі або просто-напросто вулиці, що представляють собою суцільну каналізацію, відходи їжі і людського організму скидалися з балконів і з вікон прямо на вулиці. Така ситуація зберігалася навіть у XVIII столітті у Версалі. Безпосередньо унітаз у звичному його вигляді веде своє існування з Англії початку XX століття, коли Томас Кроппер, слюсар, винайшов унітаз, який став прабатьком для всіх нинішніх конструкцій. Назвою ж йому стало назва іспанської компанії Unitas, що означає «об'єднання» або «союз». Масове виробництво унітазів почалося в 1909 році.
Історія ж ванн як предмету для обмивання дещо простіша, з моменту їхньої появи у V-VI століттях до н.е. у стародавніх греків вони не сильно видозмінилися. На той момент ванни були висічені з цілого шматка мармуру, також вони могли бути відлиті з міді або, в окремих випадках, срібла. Прийняття ванни на той момент носило не гігієнічний характер, а скоріше церемоніальний, так як служило для релаксації і допомагало привести дух в рівновагу і гармонію.
У римській імперії громадські лазні були місцем зустрічей аристократії, де під час лежання на мармурових ваннах велися неквапливі розмови і суперечки. Багаті жінки також здійснювали обмивання в ваннах, а відома єгипетська цариця Клеопатра воліла ванни з молока, але в масовому порядку звичаю митися не існувало до XVIII століття. Схожі гігієнічні процедури, пов'язані з прототипами сучасної сантехніки, існували в Османській імперії. У побуті були мармурові ванни і глеки для миття, також збереглися ілюстровані тексти та мініатюри, що описують і зображують процес догляду за собою. Відрізнялися чистоплотністю і японці, чия ванна «офуро» використовувалася для зняття втоми і напруги. Гарячу ванну приймали по черзі, починаючи з глави сім'ї та закінчуючи дітьми, але перед прийняттям ванни всі мились в душі, щоб вода у ванній залишалася чистою. Ванну і традиції, пов'язані з її використанням у Європі, відродила та ввела в моду мадам Помпадур, колишня фавориткою французького короля Людовика XV. Після цього європейці вже не забували про гігієну і ванних процедурах.
Змішувач - пристрій, що сполучає гарячу і холодну воду в одному крані, винайшов сер Вільям Томсон, відомий як фізик лорд Кельвін. Цей винахід було здійснено ближче до кінця XIX століття, а в середині XX століття стараннями Алекса Манукяна був винайдений і запатентований одноважеля змішувач. Тоді ж було налагоджено і його масове виробництво.
До сантехніки відносяться: ванни, раковини, душові кабіни, унітази, джакузі, біде, змішувачі, крани і різні аксесуари. Сантехніку виготовляють з різноманітних матеріалів, як традиційних, так і нових. Це може бути скло, метал, мармур, фаянс, литий полімер, кварцит та ін.

Найголовнішим предметом у ванній кімнаті є, звичайно ж, сама ванна. На сьогодні дизайнерами розроблені ванни самих різних форм і колірних рішень. Залежно від розмірів і планування приміщення, ви можете вибрати класичну прямокутну ванну або кутову трикутну, або овальну.
Колір ванни підбирається залежно від обраного вами дизайну. Пройшли часи, коли ванна кімната була «попелюшкою» у квартирі. Сьогодні ванна по дизайнерських можливостях і оформленню інтер'єру може позмагатися з будь-яким іншим приміщенням у квартирі.
Найбільші можливості для втілення найсміливіших дизайнерських фантазій, мають власники котеджів або будинки індивідуальної забудови. Завдяки тому, що площа ванної кімнати велика, її можна оснастити самим красивим і сучасним обладнанням. Зараз у продажу існує велика кількість ванн, вибір яких залежить від матеріалу, з якого вони зроблені.
Крім давно відомих чавунних емальованих ванн, можна вибрати сталеву емальовану або акрилову ванну, і навіть мармурову. Чавунні ванни до цих пір найбільш популярні серед більшості населення. Вони надійно тримають тепло, довговічні (не втрачають блиск і колір) і є досить міцними.
Сучасні ванни з чавуну закордонного виробництва робляться більш витончених форм, вони забезпечені красивими і зручними ручками, і відрізняються високою якістю емалі і мають покриття, яке перешкоджає ковзанню, а відповідно і оберігає від падіння.
Найкращі чавунні ванни виготовляють в Іспанії та Франції. Любителі полежати в ароматній піні і розслабитися у ванні, звичайно, оберуть чавунну ванну, яка має високу теплоємність. Сталеві ванни більш легкі, ніж чавунні, але при цьому і набагато швидше остигають. Зараз виробники сталевих емальованих ванн розробляють різні способи щодо поліпшення їх технічних показників.
Якщо ви вирішили почати ремонт у ванній, то при установці сталевих і чавунних ванн необхідно обов'язково заземлити їх. Найпопулярніші на Заході акрилові ванни, завдяки своїй різноманітності і хорошим показникам, знаходять все більше число шанувальників і у нас. Ці ванни можуть бути  різного розміру і форми: квадратної, круглої хвилеподібною, овальної, прямокутної, кутові.
Акрилові ванни легкі, міцні, мають високу теплоємність і за ними легко доглядати. Встановлюються полімерні ванни, як правило, у великих за розмірами ванних кімнатах. Акрилові ванни по своєму оснащенню є найбільш сучасними. Вони можуть мати електронне управління, гідромасажні системи (джакузі), красиву декоративну підсвітку і різні вставки з прозорого матеріалу, а також підлокітники і сидіння.
Якщо на борт ванни встановити змішувач з розподілом напору води каскадом, то ванна буде виглядати незвичайно красиво. Акрилова ванна не тільки дуже зручна в плані підключення різних змішувачів і всіляких технічних приладів та арматури, але і має ще одне велике достоїнство: не дає можливості бактеріям поширюватися у вологому і теплою середовищі.
Якщо ваша ванна кімната має невеликі розміри, і ви спокійно ставитеся до можливості поніжитися в теплій піні, то, можливо, варто подумати про установку сучасної і комфортабельної душової кабіни. Душові кабіни з'явилися на нашому ринку не так давно, але завдяки своїм достоїнствам стали досить популярними.
Душові кабіни займають мало місця, мають стильний і красивий вид, гігієнічні, економічні (скорочують витрати води), а також мають різні варіанти: звичайна душова кабіна, гідросауна і гідродуш. Форми і розміри душових кабін бувають самі різні - на будь-який смак.
Ви без праці зможете підібрати душову кабіну з необхідними розмірами і розташувати її в потрібному місці, тому що душові кабіни можуть бути прямокутні і кутові, а також асиметричні й симетричні. Вибір скла в душовій кабіні залежить від вас. Можна вибрати кольорове скло або дзеркальне, а можна обійтися, тонованим. У душовій кабіні обов'язково присутнє підсвічування.
Коли ви користуєтеся душовою кабіною, комфорт забезпечується за допомогою примусової вентиляції, наявності високого піддону, душовою стійки, яку можна регулювати, декількох видів струменя, гідромасажу для ніг і зручних поличок для різних предметів.
За наявності матеріалів, часу і бажання душову кабіну з похилим підлогою, можна зробити самостійно. Можливо, деяким сподобається наявність у ванній кімнаті і ванни, і душової кабіни. Якщо дозволяє площа, то це, мабуть, найкращий варіант ванної кімнати.
Вибираючи змішувачі для ванни або умивальника необхідно пам'ятати, що вони виконують не тільки практичні функції (змішують холодну і гарячу воду), але і є предметами інтер'єру, які прикрашають ванну кімнату.
Сучасні змішувачі мають самі різні конструкції і дизайнерське оформлення. Проте не потрібно забувати про те, що поломка змішувача річ досить поширена, і доставляє господарям багато клопоту. Тому при виборі змішувача варто звернути увагу на його надійність, а також можливість самостійного ремонту.
На сьогодні найбільш розповсюдженими є змішувачі двох видів - одноважільного і двохвентильні. Змішувач дуже зручні у використанні. Вони швидко, за допомогою одного руху включають і вимикають кран, а температура води і потужність струменя регулюються автоматично і не міняються при включенні або виключенні крана.
У двохвентильні змішувачах температура регулюється двома вентилями - для гарячої та холодної води. Такі вентилі є традиційними, добре всім знайомими і досить популярними серед більшості населення. Двохвентильні змішувачі ремонтувати легше, ніж одноважільного.
Змішувачі для ванни розрізняються за дизайнерським виконанням на кілька видів. Основною відмінністю є різні тримачі для душу. Сьогодні все більше поширення отримують змішувачі, що мають електронне управління. Такі прилади починають подавати воду автоматично, якщо людина підносить руки до змішувача або заходить в душову кабіну. Змішувачі виготовляються в основному з латуні, але для того щоб їх прикрасити або витримати певний дизайнерський стиль, їх покривають декоративними матеріалами.
Сучасні дизайнерські ідеї не залишили осторонь умивальники. Безліч форм: від круглих до кубічних, від звичайних чаш до мармурових стільниць - вражає уяву споживача. Однак все різноманіття умивальників об'єднується в кілька груп по вигляду кріплення і способом установки.
Установка може бути на підставках, п'єдесталах, на тумбах, а також на полицях, які кріпляться до стіни, і на кронштейнах. На кронштейнах кріпляться звичайні раковини, давно звичні для нас. Якщо раковина кріпиться на кронштейнах, то сифон і вся система зливу знаходяться на виду. Раковина з п'єдесталом (тюльпан) дає можливість сховати сифон і всі водопровідні труби, зробивши ванну кімнату затишною і красивою.
Сьогодні майже всі, хто виробляє санкераміку, випускають раковини з п'єдесталами, що користуються великим попитом. Існує ще один, досить практичний спосіб установки умивальника - на підвісній полиці. Полиця грає роль кронштейна, приймаючи на себе все навантаження, на ній можна розставити різні туалетні приналежності, а якщо зробити полку двоповерхової, то вона не тільки закриє зливну систему, але й може бути використана для зберігання чистячих і миючих засобів, рушників або всіляких речей туалету .
Місце в проміжку між звичайними раковинами і раковинами з п'єдесталом, зайнято раковинами з напівп'єдесталом. Таку раковину можна встановити тільки тоді, коли зливна система закладається в стінку ванної кімнати, а відведення зливу розташований точно на потрібній висоті. Такий спосіб кріплення повністю закриває сифон, що, звичайно ж, робить ванну більш гарною.
Як правило, раковини для ванних кімнат випускаються виробниками в 2-х варіантах. У першому варіанті передбачено отвір, в який встановлюється змішувач. У другому варіанті будь-які отвори відсутні. Перший варіант призначений для стандартних ванних, в яких передбачено один змішувач і для раковини, і для ванни.
Ну а якщо ви встановлюєте окремо змішувач для ванни та окремо змішувач для умивальника, то краще купувати другий варіант - без отвору. Якщо до дизайну вашої ванної кімнати підійде скляна раковина, то вибирайте матову, і тоді ванна вийде дуже ефектною, а якщо вам більше підходить камінь, то раковина буде не тільки красивою, але і практичною.
Оскільки сантехніку ми міняємо не дуже часто, а зустрічаємося з нею постійно, то при покупці змішувачів, ванни і раковини необхідно ретельно продумати весь дизайн ванної кімнати. Необхідно пам'ятати, що, розміщення сантехнічного обладнання, прив'язане до місцезнаходження стояків і розведення трубопроводів з холодною і гарячою водою.
Типові квартири, які в основному будувалися до недавнього часу, мають ванну кімнату і туалет невеликій площі. Щоб приміщення якось збільшити, ванну кімнату об'єднують з санвузлом. Незважаючи на те, що це рішення не завжди зручне, в деяких випадках воно може бути оптимальним.
Сучасна сантехніка дає можливість розміщувати раковину і унітаз на загальній перегородці, але з різних сторін. Це, по-перше, дозволяє заощадити простір, а, по-друге, створює зонування санвузла. Перегородкою, навіть прозорою, можна розділити раковину і ванну або душову кабіну і раковину, створивши свого роду зони. Гідністю перегородки є також те, що в ній можна сховати все що проходять трубопроводи.
Розділяти простір можна також різними шафами, ширмами або за допомогою оригінальних світлових рішень. Непогані можливості відкриваються завдяки кутовим рішенням. Якщо в куті встановити пральну машину, а над нею невеликий кутовий ящичок, то на звільнене місце можна поставити що-небудь з сантехнічного обладнання.
Для того щоб завжди мати під рукою теплий рушник, не можна забувати про таку необхідної речі, як рушникосушка. Вибір їх дуже різноманітний. За формою рушникосушки бувають змієподібні, драбинкою, пружиною, підковою, а за принципом роботи - водяні, електричні, комбіновані. Сушки для рушників, як правило, виготовляються з нержавіючої сталі, хромовані або покриваються фарбою.