Як вибрати керамограніт: характеристики, класи та поверхні

Керамограніт — це щільна кераміка з водопоглинанням до 0,5%: суміш пресують під високим тиском і випалюють за температури близько 1200–1300 °C. На цінниках той самий матеріал часто називають «грес», тому плитка грес і керамограніт — одне й те саме, а не два різні товари. Саме низька пористість дає морозостійкість і міцність, через які керамограніт на підлогу кладуть і в коридорі квартири, і на відкритій терасі.

Вибір при цьому не зводиться до кольору. Дві плитки, які на вітрині виглядають однаково, можуть мати різний клас стирання, різне протиковзання і різну товщину. Одна відпрацює десять років у прохідному коридорі, друга на терасі не переживе й другої зими.

І ще одне, суто практичне: поверхню краще дивитися живцем. Полірований і сатинований керамограніт на фото майже не відрізняються, а в руках і під бічним світлом — це два різні матеріали. Нижче розбираємо кожну характеристику: що вона означає, яка цифра за нею стоїть і для якого приміщення її вистачить.

Що таке керамограніт і чим він відрізняється від керамічної плитки

Керамограніт належить до групи BIa — це кераміка з водопоглинанням до 0,5%. Звичайна настінна плитка належить до групи BIII, у неї водопоглинання понад 10%. Різниця в пористості більш ніж у двадцять разів і дає все решту: керамограніт міцніший, морозостійкий і придатний для підлоги та вулиці, а настінна кераміка — тільки для внутрішніх стін.

Механізм простий. Обидва матеріали роблять із глиняної суміші, але керамограніт пресують під значно вищим тиском і випалюють за 1200–1300 °C: маса спікається практично в суцільний камінь, вільного простору всередині майже не лишається. Настінну кераміку випалюють м’якше, її черепок залишається пористим — легшим, дешевшим і цілком достатнім для стіни.

За міжнародною класифікацією керамічної плитки до групи BIa ставлять конкретні вимоги: міцність на згин від 35 Н/мм², руйнівне зусилля від 1300 Н при товщині від 7,5 мм, глибоке стирання не більше 175 мм³. Це цифри з протоколу випробувань — саме їх виробник підтверджує, коли пише в описі «керамограніт».

Впливає й сировина: для щільного черепка потрібні чисті світлі глини з польовими шпатами та кварцовим піском. Як склад маси змінює характеристики, ми розбирали в матеріалі про плитку з білої та червоної глини.

Групи кераміки за водопоглинанням

Таблиця нижче показує, у якій групі опиняється матеріал із конкретним водопоглинанням і куди його можна класти — за нею зручно перевіряти опис товару, якщо слово «керамограніт» у ньому не вжито прямо.

Таблиця 1. Групи кераміки за водопоглинанням

Користуватися цим просто: водопоглинання до 0,5% — перед вами керамограніт, і питання «чи витримає» для житла знімається. Показник 6–10% — це плитка для стіни або сухої кімнати без морозу, і виносити її на ґанок не можна, яким би гарним не був малюнок.

Чому «грес» і «керамограніт» — те саме

Назва прийшла з італійської: gres porcellanato. «Грес» — це щільний спечений черепок, «порчелланато» — вказівка на порцелянову білизну маси. В Україні прижилися обидва варіанти: виробник пише «керамограніт», магазин — «грес», в описі колекції трапляється «гресова плитка». Матеріал за всіма трьома назвами однаковий.

Практичний висновок: якщо шукаєте плитку грес і не знаходите потрібного — пошукайте те саме в розділі керамограніту, і навпаки. Різниця лише в тому, як конкретний магазин розклав товар по категоріях.

Як відрізнити керамограніт від кераміки в магазині

Подивіться на злам або торець плитки: у керамограніту маса однорідна по всій товщині, торець того ж кольору, що й лицьова поверхня, або близький до нього. У настінної кераміки під тонким шаром глазурі видно інший пористий черепок — межа помітна неозброєним оком. Друга підказка — вага: при однаковому форматі керамограніт відчутно важчий. Третя — опис товару: шукайте рядки про матеріал, водопоглинання, призначення і клас стирання. Якщо в призначенні стоїть тільки «на стіну», це не керамограніт, навіть якщо виглядає він як камінь.

Деталь із практики: «керамогранітом» називають і глазурований грес із тонким декоративним шаром. Формально це теж група BIa, але зносостійкість визначає глазур, а не маса — тому для прохідних зон дивіться на клас PEI, а не на слово в назві.

Водопоглинання і морозостійкість: головний параметр для вулиці

Морозостійким вважається матеріал, який витримав 100 циклів заморожування-відтавання з охолодженням до мінус 5 °C і нагріванням понад плюс 5 °C без пошкоджень. Керамограніт проходить це випробування завдяки водопоглинанню до 0,5%: води в черепку майже немає, тому й руйнувати його зсередини нічому. Для вулиці це головний параметр.

Механізм руйнування такий: вода заходить у пори, при замерзанні збільшується в об’ємі приблизно на десяту частину і тисне на стінки зсередини. Один раз черепок це витримає, двадцять — теж, а далі починаються мікротріщини, від них відшаровується глазур, і за дві-три зими поверхня йде «сіткою». Чим менше пор — тим менше руйнування.

Не плутайте дві речі. Позначка «морозостійкий» стосується матеріалу, а не вашого ґанку в зібраному вигляді. Якщо вода стоятиме під плиткою, вона замерзне в порожнині й відірве плитку разом із клеєм. Тому на вулиці однаково важливі ухил для відведення води, клей для керамограніту з позначкою про зовнішнє застосування і повне заповнення клеєм тильної сторони.

З нашої практики: коли навесні з ґанку «злітає» плитка, матеріал у дев’яти випадках із десяти не винен. Знімаєш плитку — а клей лежить смугами, між ними порожнечі на половину площі. Там узимку й стоїть вода. На відкритих ділянках ми завжди радимо гребінку по основі плюс тонкий шар по тильній стороні плитки.

Для відкритих майданчиків дивіться вуличну плитку: там зібрані позиції, у яких виробник прямо підтверджує морозостійкість і зовнішнє застосування.

Клас стирання PEI: скільки витримає поверхня

PEI показує стійкість глазурі до стирання і вимірюється кількістю обертів абразиву, які поверхня витримує без видимих змін. Для житлових кімнат зазвичай достатньо PEI 3, для коридору й кухні беруть PEI 4, для комерційних приміщень — PEI 5. Клас пишуть римськими цифрами, тому в описі товару він виглядає як «PEI IV».

Випробування влаштоване буквально так: на поверхню кладуть абразивну суміш, крутять її задану кількість обертів і дивляться, чи видно слід із нормальної відстані.

Сама шкала коротка: PEI 1 — 150 обертів, PEI 2 — 600, PEI 3 — 750 і 1500, PEI 4 — 2100, 6000 і 12 000, PEI 5 — понад 12 000 з обов’язковим проходженням тесту на стійкість до плям. Таблиця нижче додає до кожного класу приміщення, у яких його вистачає.

Таблиця 2. Класи стирання PEI

Уточнення, про яке в описах часто мовчать: PEI стосується глазурованої поверхні. Для неглазурованого технічного керамограніту, у якого маса фарбована наскрізь, показник не застосовують — там дивляться на глибоке стирання, яке для групи BIa не повинно перевищувати 175 мм³. Технічний керамограніт стирається рівномірно по всій товщині, тому «протертої доріжки» на ньому не з’являється.

І ще одне непорозуміння, яке ми чуємо щотижня: PEI — це не про подряпини від ножа чи сколи, а про поступове матовіння. Там, де найбільше ходять, глянець потроху гасне, і через кілька років у коридорі видно світлу доріжку. Якщо в домі є собака, якщо двері ведуть одразу в кухню-студію або якщо під вікнами пісок — беріть на клас вище, ніж формально потрібно.

Протиковзання: класи R і класи для босих ніг

Протиковзання позначають класом R від R9 до R13 — це кут нахилу, при якому людина у взутті ще не ковзає по поверхні, змоченій маслом. Для житла достатньо R9–R10, а для тераси, ґанку та сходів на вулиці потрібен щонайменше R11. Для мокрих зон, якими ходять босоніж, діє окрема шкала — класи A, B і C з іншими кутами.

Випробування виглядає так: людина у стандартизованому взутті йде по похилій площині, змоченій мастилом, кут поступово збільшують і фіксують момент, коли вона починає ковзати. Для босих ніг — те саме, але з водою і без взуття.

Шкала для взуття така: R9 — до 10°, R10 — від 10 до 19°, R11 — від 19 до 27°, R12 — від 27 до 35°, R13 — понад 35°. Для босих ніг у мокрих зонах класи інші: A — від 12 до 18°, B — від 18 до 24°, C — понад 24°. Таблиця показує те саме структуровано, з прив’язкою до зон.

Таблиця 3. Класи протиковзання

Правило просте: чим більше блиску, тим менший клас. Полірована поверхня майже завжди має низький показник і у ванній перетворюється на каток. Для душової зони та обходу басейну дивляться не на R, а на класи для босих ніг: там потрібні B або C. Готові рішення — у розділі плитка для басейна.

З досвіду: найчастіша помилка в санвузлі — полірований керамограніт на підлозі «щоб було світліше». Якщо хочеться блиску у ванній, набагато безпечніше зробити глянець на стіні, а на підлогу взяти матову або структуровану поверхню з R10.

Для вуличних сходів усе ще жорсткіше. R11 — це мінімум, і він має бути не тільки на площадці, а й на сходинці з капіносом, по якій ставлять ногу. Варіанти є в розділі плитка для сходів.

Товщина: від 5 до 20 мм і навіщо така різниця

Стандартна товщина керамограніту — 8–10,5 мм, і цього вистачає для будь-якої підлоги в квартирі. Тонкий керамограніт від 5 мм беруть на стіни та реновацію, посилений 12 мм — для навантажених підлог, а плити 20 мм кладуть на терасі сухим способом: на регульовані опори, на гравій або на вирівняну щебеневу основу, без клею взагалі.

Товщина напряму пов’язана з форматом: чим більша плита, тим довше плече, на якому працює згинальне навантаження. Плитка 60×60 товщиною 9 мм спокійно лягає на рівну стяжку, а плита 120×60 тієї ж товщини вимагає ідеальної площини — будь-яка западина стає точкою, де плита трісне при першому ж ударі.

Стандарт задає для групи BIa мінімуми: руйнівне зусилля не менше 1300 Н при товщині від 7,5 мм і міцність на згин від 35 Н/мм². Саме через цю прив’язку до 7,5 мм тонкі плити від 5 мм на підлогу не рекомендують: вони розраховані на стіну, на обличкування старої плитки або на фасадні касети.

Плити 20 мм — окрема історія. Їх ставлять на пластикові опори, вирівнюють по рівню, а між плитами лишається зазор, крізь який іде вода. Така підлога розбирається за годину, під нею можна прокласти комунікації, а взимку їй нічого не робить. Добірка — плитка для тераси.

Товщина потрібна не тільки підлозі. З плит 12 і 20 мм роблять стільниці, підвіконня й вуличні меблі — матеріал не боїться ні гарячої каструлі, ні ультрафіолету. Готові рішення є в розділі столи з керамограніту, а на розкрій ми робимо порізку під 45 градусів, щоб торець виглядав як суцільний камінь.

Формат і товщина: коротко про розміри

Для квартири робочий діапазон форматів вузький: керамограніт 60х60 універсальний, лягає майже в будь-яку кімнату й дає мінімум підрізу; керамограніт 1200х600 візуально розширює простір і вдвічі зменшує кількість швів, але вимагає рівної основи та двох пар рук при укладанні.

Детальний розбір великих плит — із вимогами до основи, інструменту й перенесення — ми винесли в окремий матеріал про керамограніт великих форматів.

Якщо вибір стоїть між двома форматами, найшвидший спосіб вирішити — подивитися на свою кімнату в масштабі. 3D-розкладка плитки з реальними розмірами приміщення одразу показує, скільки рядів поміститься цілими і куди піде підріз.

Поверхні: матова, полірована, сатинована, структурована

Матова поверхня найменш примхлива і найменш слизька, полірована дає дзеркальний блиск, але показує кожну краплю й подряпину, сатинована — компроміс із м’яким шовковим відблиском, а структурована імітує камінь або дерево й має найвищий клас протиковзання. Під кожну зону в домі є своя відповідь, і вона рідко збігається з «що красивіше на вітрині».

Матова

Найпрактичніший варіант для житла. Світло вона розсіює, тому не блищить, не показує розводів від води і прощає неідеальне миття. Клас протиковзання зазвичай R9–R10. Мінус один: на дуже темній матовій поверхні видно пил і сліди від босих ніг. Добірка — матова плитка.

Полірована

Поверхню шліфують до дзеркала. Виглядає ефектно, візуально додає світла, добре працює у вітальні або холі офісу. Платити доводиться доглядом: видно кожну краплю, відбиток і подряпину від принесеного з вулиці піску. Протиковзання низьке, тому на вулицю й у вологі зони такий варіант не беруть. Добірка — полірована плитка.

Сатинована

Її ще називають напівматовою: поверхня має м’який шовковий відблиск, але не дзеркалить. Найкращий компроміс, якщо хочеться «не зовсім матово», але без проблем поліровки — сліди видно значно менше, протиковзання вище. Добірка — сатинована плитка.

Структурована

Поверхня з рельєфом, який повторює розпил каменю, деревні волокна або шорсткий бетон. Саме цей тип дає класи R11 і вище, тому його беруть на тераси, ґанки, сходи і в гараж. Зворотний бік — рельєф тримає бруд, і мити доводиться щіткою. Добірка — рельєфна плитка.

Лаппатована (напівполірована) поверхня

Тут полірують не всю площу, а тільки виступи рельєфу: заглибини лишаються матовими, вершини блищать. Виходить плямистий, дуже глибокий малюнок — особливо виразно на імітаціях мармуру. Доглядати простіше, ніж за повною поліровкою, але слизькість ближча до полірованої, тому для ванної це не варіант.

Догляд: що треба знати до покупки

Полірований і лаппатований керамограніт після шліфування має відкриті мікропори на зрізі — туди заходить барвник від затирки, кава, вино. Тому таку поверхню після укладання обробляють захисним просоченням і повторюють це раз на кілька років. Матовий, сатинований і структурований просочення не потребують.

Друге правило — не мити керамограніт кислотними засобами «для сантехніки»: черепку нічого не буде, а затирку вони з’їдають за кілька застосувань. Докладніше про вибір між блиском і матом — у матеріалі глянцева чи матова плитка.

І головне спостереження з практики. На фото відрізнити сатин від матової поверхні неможливо: камера знімає під одним кутом і при рівному світлі. Різниця вилазить тільки живцем — під бічним світлом сатин дає тонку світлову смугу, а мат ні. Тому ми й просимо заїхати в салон і подивитися не на колір, а на поведінку поверхні під світлом.

Полірований керамограніт, до речі, — найчастіша позиція, яку в нас намагаються повернути: на вітрині він бездоганний, бо його щойно протерли, а вдома через два тижні видно кожен слід.

Ректифікація, калібр і тон: три слова, які вирішують, як виглядатиме шов

Ректифікована плитка після випалу обрізається по краю до точного розміру, тому її кладуть із швом 1,5–2 мм. Неректифікована має допуск за стандартом до 0,6% довжини, але не більше 2,0 мм, тому шов їй роблять від 2 мм і ширше. Калібр — це фактичний розмір конкретної партії, тон — її відтінок; обидва номери надруковані на упаковці.

Допуск існує тому, що плитка при випалі дає усадку, і вона не буває однаковою на всю піч. Стандарт дозволяє для групи BIa відхилення довжини й ширини ±0,6% (але не більше ±2,0 мм) і товщини ±5% (але не більше ±0,5 мм). Виробник сортує готову продукцію за фактичним розміром — це і є калібр. Ректифікація знімає питання взагалі: плиту обрізають алмазним диском по периметру.

Практичний наслідок: ректифікат дозволяє мінімальний шов, тому підлога виглядає майже суцільною площиною — саме тому великі формати роблять ректифікованими. Але вузький шов не прощає нерівної основи: якщо стяжка гуляє, сусідні плити стають «сходинкою», і при шві 1,5 мм це видно одразу. Ширший шов такі перепади ховає.

Калібр і тон — те, через що найчастіше псують ремонт. Плитку беруть з однієї партії, інакше різниця буде видимою на стику: кілька десятих міліметра в розмірі й половина тону у відтінку на суцільній площині помітні навіть неспеціалісту. Якщо довелося докуповувати з іншої партії, матеріал виводять в окрему зону — наприклад, у комору.

Порада, яку ми повторюємо кожному покупцеві: сфотографуйте торець упаковки одразу, як привезли матеріал — там надруковані калібр, тон і номер партії. Коли через два тижні з’ясується, що треба ще півтора метра, цей знімок економить день пошуків.

Від ширини шва залежить і вибір затирки: склади для вузького шва й для шва від 3 мм різні за зернистістю, і замінювати одне іншим не можна.

Який керамограніт брати для конкретного приміщення

Для кожної зони в домі є свій набір вимог: клас PEI за прохідністю, клас протиковзання за вологістю, поверхня за доглядом і формат за розміром приміщення. Нижче — зведена таблиця по одинадцяти типових приміщеннях; якщо не хочеться читати всю статтю, достатньо знайти свій рядок і перевірити за ним характеристики товару.

Таблиця 4. Який керамограніт брати для конкретного приміщення

Таблиця самодостатня: за нею можна вибрати матеріал, нічого більше не відкриваючи. Нижче — короткі коментарі до тих приміщень, де найчастіше помиляються.

Кухня. Головне навантаження тут не ноги, а те, що падає: ніж, каструля, банка. Від сколу рятує не клас PEI, а товщина й рівна основа — плита, укладена на порожнечу, трісне від будь-якого удару. Поверхню беріть матову або сатиновану: жир на глянці видно одразу, а в рельєфі він застрягає.

Коридор. Найпрохідніше місце в домі й єдине, куди заходять просто з вулиці. Пісок на підошвах працює як наждак, тому тут потрібен PEI 4, а не 3. Формат краще середній: у вузькому коридорі плита 120×60 дає багато підрізу.

Ванна. На підлогу — матова або структурована поверхня з R10, на стіну можна що завгодно, зокрема глянець. Якщо душ без піддона, зона трапа має бути з класом для босих ніг не нижче B.

Вітальня. Тут можна дозволити собі найкрасивіше: PEI 3, сатин або лаппато, великий формат. Єдине обмеження — тепла підлога: під неї не беруть плити товщі за 12 мм, бо матеріал довше прогрівається.

Тераса і ґанок. Морозостійкість плюс R11 — обов’язково. Якщо основа не готова або не хочеться мокрих робіт, беріть 20 мм на опори. Ухил від будинку — мінімум сантиметр на метр.

Гараж. Сюди заїжджає машина, тому крім PEI 4–5 і R11 важлива товщина від 10 мм і суцільний шар клею під усією площею. Варіанти — у розділі плитка для гаража.

Басейн. Тут працює окрема шкала: обхідні доріжки — клас B, похилий вхід у воду і сходи — клас C. Полірованих поверхонь у цій зоні не буває взагалі.

Якщо потрібно подивитися все, що придатне для підлоги, не розбираючи по кімнатах, — це розділ керамограніт на підлогу.

Так ми й підбираємо матеріал у салоні. Перші питання завжди однакові: скільки людей ходить через цю кімнату щодня, чи є тепла підлога, чи є в домі собака або кіт і чи виходять із кімнати двері на терасу. Відповіді звужують вибір сильніше за будь-який фільтр у каталозі.

Імітації: дерево, мармур, камінь, бетон

Сучасний цифровий друк дозволяє керамограніту повторювати текстуру дерева, мармуру чи бетону, зберігаючи власні характеристики — водопоглинання до 0,5%, морозостійкість і клас стирання. Саме тому імітація дерева працює там, де справжній паркет не виживе: на теплій підлозі, у ванній і на терасі.

Дерево. Плитка йде довгими планками, малюнок повторює волокна й сучки, на структурованих варіантах рельєф збігається з малюнком — під пальцями відчувається деревина. На відміну від ламінату, такій підлозі не страшні вода, собачі кігті й тепла підлога на максимумі. Добірка — керамограніт під дерево.

Якщо хочеться не просто планки, а малюнок із характерною розкладкою, подивіться плитку під паркет: там формати під ялинку, палубну й квадратну розкладку, де сам візерунок уже частина декору.

Мармур. Імітація дає те, заради чого мармур і беруть, — глибокий прожилковий малюнок, — але без його проблем: натуральний мармур пористий, боїться кислот і жовтіє, а керамограніт під мармур не вбирає нічого. На великих форматах виробники роблять наскрізний малюнок, щоб прожилки переходили з плити на плиту. Добірка — плитка під мармур.

Камінь. Сланець, травертин, вапняк відтворюють із рельєфом, який повторює розпил породи. Такі колекції зазвичай мають високий клас протиковзання, тому їх охоче беруть на ґанок, цоколь і в зону біля входу. Добірка — плитка під камінь.

Бетон. Рівний сірий або графітовий фон із ледь помітною структурою — основа лофтових і мінімалістичних інтер’єрів. На бетонній фактурі майже не видно пилу, тому це вдячний варіант для великої кухні-вітальні. Добірка — плитка під бетон.

Про що пам’ятати при будь-якій імітації: головне — кількість різних малюнків у колекції. Шість-вісім варіантів дають природну підлогу, два — повтор буде видно вже з порога. Цю цифру виробник указує в описі колекції.

Скільки коштує і на чому не можна економити

Ціну керамограніту формують шість речей: формат, товщина, тип поверхні, наявність ректифікації, країна виробництва і складність декору. Найбільше додають великий формат і поліровані чи лаппатовані поверхні — обидві вимагають додаткових операцій після випалу. Найменше впливає колір, хоча саме з нього зазвичай починають вибір.

Формат працює нелінійно: плита 120×60 коштує за квадратний метр відчутно дорожче за 60×60 тієї ж колекції, бо для неї потрібні інші преси, інша лінія сушіння й обережніша логістика. Ректифікація додає окрему операцію різання.

Країна виробництва впливає не тільки на ціну, а й на стабільність партій і кількість малюнків у колекції. Ці відмінності ми розбирали в матеріалі про особливості плитки різних країн.

На чому економити не можна: на класі протиковзання для вулиці — це питання травм; на клеї — дешевий склад без потрібного класу не тримає великий формат і не переживає мороз; на кількості матеріалу — запас менше ніж 10% означає пошуки партії заново при першому ж бої.

На чому економити можна: на товщині для стіни, де вистачає 5–8 мм; на ректифікації, якщо шов усе одно буде 3 мм і малюнок із рельєфом; на поверхні в підсобних приміщеннях. І ще — на форматі в маленькій кімнаті: великі плити дадуть стільки підрізу, що економії від меншої кількості швів не лишиться.

Часті запитання

Нижче — питання, які нам ставлять у салоні щотижня, і ті, що найчастіше звучать у пошуку.

Який керамограніт кращий?

Кращого «взагалі» не існує — є придатний для конкретної задачі. Для житлових кімнат вистачає PEI 3 і матової або сатинованої поверхні. Для вулиці потрібні морозостійкість і клас протиковзання щонайменше R11. Для магазинів, кафе та вхідних груп беруть PEI 5.

Як відрізнити керамограніт від кераміки?

За водопоглинанням: у керамограніту воно до 0,5%, у настінної кераміки — понад 10%. Візуально це видно на зламі: у керамограніту маса однорідна по всій товщині, у кераміки під глазур’ю інший пористий черепок. Керамограніт відчутно важчий при однаковому форматі, і тільки він дозволений для підлоги та вулиці.

Які існують види керамограніту?

За поверхнею — матовий, полірований, лаппатований, сатинований і структурований. За складом — технічний із наскрізним фарбуванням маси, глазурований із декоративним шаром поверх черепка і повністю фарбований у масі. Технічний найстійкіший до стирання, глазурований дає найбагатший малюнок.

Що краще: кераміка чи керамограніт?

На стіну в сухому приміщенні достатньо кераміки — вона легша, дешевша і простіша в різанні. На підлогу, у вологі зони та на вулицю беруть керамограніт: тільки він має водопоглинання до 0,5% і витримує мороз. Класти настінну кераміку на підлогу не можна навіть у спальні.

Яка товщина керамограніту потрібна для підлоги?

Стандартно 8–10,5 мм — цього вистачає для будь-якої кімнати в квартирі. Для навантажених підлог, гаража й комерційних приміщень беруть 12 мм. Для сухого монтажу на терасі, на опорах або на щебені, використовують плити 20 мм. Тонкі плити від 5 мм на підлогу не кладуть — вони призначені для стін і реновації.

Чи слизький керамограніт?

Залежить від поверхні, а не від матеріалу. Полірований керамограніт слизький і у вологій зоні небезпечний. Структурований із класом R11 і вище не слизький навіть на вулиці під дощем. Для зон, якими ходять босоніж, дивляться окрему шкалу — класи A, B і C.

Чи можна класти керамограніт на стіну?

Так. Для цього беруть тонкі плити від 5 мм, щоб зменшити вагу на квадратний метр, і клей класу C2 з позначкою T — вона означає, що розчин не дає плитці сповзати до схоплювання. Для великих форматів на стіні додатково потрібен клей із деформативністю, інакше тримати плиту буде нічим.

Що таке ректифікований керамограніт?

Це плитка з механічно обробленим краєм: після випалу її обрізають алмазним диском до точного розміру. Завдяки цьому всі елементи партії однакові, і їх можна класти з швом 1,5–2 мм. Неректифікована плитка має допуск до 0,6% довжини, тому їй потрібен шов від 2 мм.

Що означають калібр і тон на упаковці?

Калібр — це фактичний розмір конкретної партії, тон — її відтінок. Виробник сортує готову плитку за цими двома параметрами, бо при випалі усадка ніколи не буває однаковою. Матеріал на одне приміщення беруть з однієї партії, інакше різниця в розмірі й відтінку буде видимою на стику.

Чи підходить керамограніт для теплої підлоги?

Так, це один із найкращих варіантів: щільний черепок добре проводить тепло й не деформується від нагрівання. Клей потрібен класу C2 з деформативністю S1, щоб витримувати розширення при нагріванні та охолодженні. Плити товщі за 12 мм під теплу підлогу брати не варто — вони довше прогріваються.

Коротко про вибір

Що читати далі

Коли матеріал вибрано, наступне питання — як його правильно покласти: яка основа потрібна, скільки клею піде і чим відрізняється робота з великим форматом. Про це ми написали окремо: укладання керамограніту на підлогу.

Про «Клуб Кераміки»